Вітаю Вас Гость
Головна | Реєстрація | ВхідХмельницька Крайова Організація ВУЛТ
| Головна » Статті » Новини |
Враження після подорожі
| У ніч на Івана Купала група подільських лікарів вирушила в подорож до Прибалтики. Першим пунктом призначення була тернопільська Озерна, де всі підкріпилися українськими пампушками, а звідти вирушили до Польщі. Вранці нас зустріла пані Ірена у ясновельможній Варшаві. Екскурсовод відвела нас до Королівських Лазенок, де стоїть пам’ятник Фредеріку Шопену – і саме там найвидатніші піаністи виконують твори з його репертуару. Згодом ми були у Королівському палаці, у якому, як виявилось, дуже легко заблукати. Місто на дотик дуже швидке, живе, навіть трохи легковажне – але, певне, ця легковажність є щитом – якби Варшава згадала усі біди, які спіткали її, вона б просто не піднялась з руїн. Згодом ми поїхали до міста Вільнюса, столиці Литви, де побачили Ікону Матері Божої Остробрамську, яка, особисто мене, просто вразила. Вільнюс відрізнявся від Варшави та Риги, про яку я розповім пізніше; Вільнюс – спокійний, теплий, вечірній, розважливий, неспішний і гостинний – мені в ньому було найкомфортніше. На ранок ми відвідали Ригу. Те, що запам’яталось найбільше, як не дивно, абсолютно не поєднане з гордістю міста – його архітектурою, яка збереглась, власне, тільки тому, що в свій час Рига сто років нікому не була потрібна в якості об’єкта загарбницьких зазіхань. Вразила найбільше мене зустріч з українською діаспорою, душею якої була і є прекрасна жінка Людмила Бєлинцева. Після офіційної зустрічі в Російському Домі, нас запросили в Колотилівку, де нагодували смачними домашніми, а головне, українськими стравами, напоїли березовим соком, а потім ще й добряче пропарили в лазні. Атмосфера зустрічі була дуже світлою – тут ми дійсно відчували себе, як вдома, в оточенні близьких по духу людей. Окрему вдячність хотілося б виразити засновнику Колотилівки – Миколі Колотилу, який є людиною з міцним духовним стержнем і, не дивлячись на місце проживання, залишився Справжнім Козаком. Зустріч завершилась українською піснею – куди ж без неї, рідної, опісля чого ми відправилися в готель. Це і були мої найяскравіші враження, але найяснішим було чітке усвідомлення: європи - європами, а дім наш, те місце, де варто жити і творити - наша Україна, де й земля з небом допомагають. Від імені родини лікарів Маковських - Марія Маковська. Позитивні і тільки позитивні емоції залишились після зустрічі із українцями Латвії у Ризі. Адже люди, які бачили нас вперше у житті, виділили для нас свій час і влаштували нам надзвичайно теплий і цікавий прийом. Думаю всім було цікаво почути, як живуть тут українці, як активно вони підтримують свою спільноту і якими цікавими проектами займаються. А екскурсія у «Колотилівку» напевно була найбільш яскравим моментом поїздки, адже настільки українське і колоритне місце в Україні пошукати треба, а тут біля Риги все таке рідне і знайоме: українська хатинка, калина, синьо-жовті кольори, українська кухня... Загалом, розповідати можна багато, але як то кажуть: «Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути»... Сподіваюсь, що українці Латвії приймуть наше запрошення відвідати Хмельниччину, а ми намагатимемось також справити на них позитивне враження... Лікар Альона Мединська Отже, вона звалась ... Рига, перлина, розташована на березі Даугави! Нам, лікарям Хмельницького та Вінниці, пощастило завітати до цього чудового міста. Ми пройшли вуличками старого міста, завітали на площу біля пам'ятника Свободи, де поруч знаходяться часи Лайма, біля яких призначають побачення; побачили дім з чорними котами, церкву святого Петра, з башти якого відкриваються панорама на стару Ригу, Домський та кафедральний собор, дім Чoрноголових, та багато іншого. Але на цьому наше знайомство з містом не закінчується, як завжди, саме цікаве було попереду! У нас відбулась зустріч з українським товариством Латвіі під керівництвом Людмили Бєлінцевої, на якій був присутній представник посольства України в Латвії, меценати та активісти з числа української громади. А далі нас зустрічали хріновухою та юшкою в Колотилівці, яка є невеликою частиною мальовничої України в Латвіі. ЇЇ заснував та удосконалює Микола Колотило, українець, який не забуває своє коріння. Велика подяка Людмилі, Тетяні та Оксані, які були нашими і помічниками, і гідами, і порадниками в Ризі та Юрмалі, розповідали про життя-буття в Латвіі та супроводжували до Музею історії медицини Пауля Страдиня. Дуже була відчутна ностальгія по Украіні, пані неодноразово наголошували не забувати своє коріння та бути гордими, що ми - українці! Були ще і подорож до Юрмали, і прогулянки старовинною Ригою (у кожного залишились свої улюблені місця), і гастрономічна Рига... Три дні в ній промайнули швидко і, не зважаючи на чудову подорож, ми вже скучили за домівкою. Лікар Лариса Андреєва Людям властиво в щоденних буднях забувати про швидкоплинність нашого життя. Робота, турботи забирають весь час і займають всі думки. А тому найкращим способом відволіктись від щоденної рутини є подорож. Нові місця, нові враження і нові знайомства – це ковток свіжого повітря! І цьому не заважає ні літня спека, ні рясний дощ! І як доказ чуда цієї подорожі – веселка, яка тричі з`являлась в небі, що було дуже символічно! Адже ми побували в трьох прекрасних країнах - Польщі, Литві та Латвії! Довершеність музики Шопена у Варшаві, християнські святині у Вільнюсі, старовинні вулиці Риги, велич Балтійського моря, цей перелік може бути нескінченим, але і він не вмістить в собі всі враження від побаченого. Адже на фоні цього всього незабутнім залишається спілкування з нашими земляками, які гідно себе називають Українською діаспорою у Латвії. Хочеться висловлювати свої думки щиро, без лишнього пафосу, але по-іншому не виходить! Дивлячись в очі нашим землякам, згадуєш народну мудрість – добре там, де нас не має! Скільки любові і тепла звучало в їх словах про Україну! Яка ностальгія за рідним краєм в кожному слові! Скільки щирих і добрих слів ми почули від наших земляків! А яке захоплення і гордість ми відчули, слухаючи їх розповіді про свої досягнення у житті! Хай би що не говорили про нашу ментальність, але українці – це чудовий народ, працьовитий, розумний, а саме головне – духовний! Адже тільки духовна сила може стати основою для всіх звершень у житті людини, запорукою її успіху! Ви займаєте достойне місце в житті Вашої країни і велика шана Вам за те, що не забуваєте свою рідну Україну! Маю надію, що такі зустрічі будуть не останніми. На одному подиху пролетіла подорож. Признатись відверто, повернення в Україну було сумним. Важко змиритись з реаліями нашого життя: ще не скоро ми в нашій країні їздитимемо такими дорогами, ще не скоро ми матимемо такий сервіс… Але все-таки, ми живемо в Європі і дуже хочеться вірити в краще, адже ми заслуговуємо на достойне життя в нашій країні! Лікар Алла Кіницька Вже минуло трохи часу після повернення додому, а я все ще інколи, прокидаючись вранці, спросоння намагаюсь пригадати: у якому ж це ми готелі, що так все схоже на мою кімнату. Насправді, під час поїздки я дізналась набагато більше, ніж сподівалась. Справжнім відкриттям для мене був концерт біля пам’ятника Фредеріку Шопену у Варшаві, який відбувається там щонеділі. Було б дуже гарно, якби і ми навчились так шанувати своїх митців. Думаю, це теж об’єднує людей. У Вільнюсі мені щиро захотілось помолитись біля двічі коронованої ікони Матері Божої Остробрамської. Ну, а Рига, яка вдруге гостинно взяла мене в свої обійми, знову зачарувала мене. Я мала нагоду ще декілька разів пройтися вуличками Риги, почути деякі з її легенд у дещо іншій інтерпретації, дізнатись багато нового. Дуже вдячна Мартиньшу, який цікаво і змістовно провів нам екскурсію по Музею історії медицини Пауля Страдиня. Не менш цікавим було і відвідування музею фармації. Побачення ж з українцями Латвії, що продовжилось у Колотилівці, це було саме те «щось», що передати забракне слів. Хто бачив і чув, той зрозуміє. Нам влаштували та-а-а-ку зустріч! З гостинно накритим столом, а, головне, із щиро відкритими серцями. Неможливо було знайти людину, яка б залишилась байдужою після відвідування Колотилівки і зустрічі з нашими земляками. Я зрозуміла, що кожна поїздка важлива не тільки тим, що нового ти побачиш, де побуваєш, але в основному і тим, яких людей ти зустрінеш на своєму шляху. Думаю, що ще довго буду згадувати, як привітно і доброзичливо нас вітала п. Людмила Бєлінцева на порозі Руського дому, як щиро спілкувались з нами наші земляки, як гарно і з душею співала нам Діана (із нашою Марічкою у них вийшов би гарний дует), які золоті руки у п. Миколи Колотила, як весело співали в автобусі під керівництвом ще однієї п. Людмили, які гарні поради дала мені п. Леся, як ... І ще багато-багато таких «як». Всього і не перерахуєш. Але найбільше мене вразили патріотичні вірші Василя Січка, які нам дала почитати його сестра п. Оксана. Дуже шкода, що не вдалося більше часу поспілкуватися з п. Оксаною. Але натомість вона подарувала нам дуже цінну книгу в 2-х томах «Три повстання Січків» про свою родину. Думаю, ця книга – привід задуматися кожному свідомому українцеві, а чи так ми живемо і чи зробив кожен із нас хоча б щось, навіть найменше, для того, щоб ми зараз мали насправді саме ту Україну, за яку так боролись і молились ці мужні люди... Від імені родини лікарів Ткачів - лікар Наталія Ткач
| |
| Переглядів: 1215 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
Категорії розділу
| Новини [54] |
Пошук
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Copyright FireTur © 2024 |