Вітаю Вас Гость
Головна | Реєстрація | ВхідХмельницька Крайова Організація ВУЛТ
| Головна » Статті » Новини |
Реквієм за українською медициною
| Нещодавно Віктор Янукович, вітаючи медиків з професійним святом, заявив, що, «незважаючи на всі спроби дискредитувати медичну реформу», згортати її ніхто не збирається, і реформа буде доведена до кінця. - Розпочата два роки тому реформа вже дала позитивні результати. Це відчувають як лікарі, так і пацієнти, - прорік президент. Завіса. Реформатор і «філософи» Питання перше: чи потрібна медичної галузі реформа? Відповідь: безумовно, потрібна. Наука і технологія йдуть семимильними кроками, щоб не відставати від них, будь-яка технологічна чи соціальна структура повинні підлаштовуватися під нові реалії. Питання друге: яка медична реформа потрібна Україні? Ось в цьому випадку відповідей безліч, і всі неоднозначні. Якщо населенню країни хотілося б, щоб медицина була доступною, ефективною і адекватною доходам пацієнтів, то у влади погляд принципово інший. Влада мріє про таку медицину, яка жила б сама по собі і не лізла в бюджетну кишеню. А до кого тоді їй залазити в гаманець? До пацієнтів, - відповідають українські реформатори. Не повірите, але діюча в часи СРСР система охорони здоров'я, авторство якої приписують тодішньому наркому охорони здоров'я Семашка, була визнана кращою в світі. І не ЦК КПРС визнана, а Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), яка рекомендувала її для поширення по країнах світу. Три кити, на яких трималася система Семашка, це: профілактика з ранньою діагностикою, близькість медичної інфраструктури до населення і жорстка, але ефективна відомча вертикаль (від ФАПів та поліклінік до профільних медичних НДІ, тобто від дільничного лікаря до наукових відкриттів). По суті, все, що потрібно зробити сьогодні, це модернізувати галузь, позбавити її від корупції і, нарешті, прийти до науково обгрунтованих норм фінансування (як стверджує МОЗ, на медицину має йти від 5 до 7% ВВП, а не 3,5% , як в Україні). Питання платної/безкоштовної медичної допомоги, це питання, хай пробачать мене пенсіонери, другої черги. Система фінансування може бути багаторівневою, включаючи і державне, і страхове, і змішане. Досить було продумати суттєві деталі: перелік обов'язкових, загальнодоступних і безкоштовних медпослуг, систему компенсації для малозабезпечених, пропорції оплати медстраховки з боку найманих працівників та роботодавців. У нас пішли по зовсім іншому шляху. Українська медреформа, якими б словами і аргументами не рекламували б її автори, затіяна тільки з однією метою - скоротити держвидатки на галузь. А для цього медицину взялися «оптимізувати»: по-перше, шляхом скорочення діючої мережі медустанов. По-друге, перерозподілом фінансових потоків всередині галузі методом відкидання «непотрібних» чи «зайвих» лікарів і лікарень. Що у «верхів» на умі, у «низів», як водиться, на язиці. Ось і у рішенні однієї з райрад Дніпропетровської області чорним по білому записано: закрити хірургічне відділення сільської лікарні у зв'язку з його ... «нерентабельністю». Так, ніби хірурги зобов'язані носити вирізані у громадян апендикси в м'ясні ряди місцевого базару і заробляти там на їх продаж. І другий штришок: реформатори медицини, незважаючи на те, що в процесі реформування порвали два баяни ... прошу вибачення, змінили аж двох міністрів охорони здоров'я, сидять аж ніяк не в МОЗ, а в Комітеті економічних реформ. А в консультантах у них не МОЗ, а Світовий банк. Є зрозуміла будь-якому економістові істина: будь-яка реформа для початку передбачає виділення грошей і фінансування, власне, реформи. У випадку ж з української медреформою спочатку було заявлено, що додаткові вливання з бюджетів не потрібні, все буде проведено за рахунок залучення внутрішніх ресурсів. Через це з перших кроків реформи виникли і стали накопичуватися суперечності. Цілі заявлені благі, а результати - жахливі. У Дніпропетровській області побудували відразу два найсучасніших перинатальних центрів, а смертність дітей до року життя і їх мам зростає. Бо, паралельно знищена, по суті, мережа пологових будинків та пологових відділень в радіусі 100 кілометрів від цих центрів. Вагітні не встигають скуштувати результатів реформи і турботи про себе, оскільки не доїжджають до «вогнищ медичної цивілізації». Як на мій погляд, реформатори створили одразу три чорні діри в медичній галузі, які є для звичайних людей дверима на той світ: бездумне скорочення лікарень, бездумне знищення педіатрії і бездумне повернення до медичної практики початку минулого століття - я маю на увазі інститут «сімейних лікарів ». Пілотними регіонами для відпрацьовування медичних новацій були призначені Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області та місто Київ, який спочатку було противився, але не встояв, тут з весни 2013 реформа поширилася на все місто. І у піддослідних кроликів з піддослідних регіонів вже з'явився свій термін для позначення тієї ями, в яку вони потрапили, реформу у нас назвали просто і конкретно: «конвеєр смерті» ... Реструктуризація Система Семашко будується на простій схемі: в основі доступної медицини лежать сільські ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти), потім універсальні медичні (що мають і терапевтів, і педіатрів, і вузьких фахівців, і лабораторну базу), нагорі піраміди - клінічні (багатопрофільні) районні лікарні та спеціалізовані стаціонари обласного рівня. У ході медреформи піраміду вирішили вдосконалити. Її розділили на три рівні: центри первинної медико-санітарної допомоги, госпітальні округи на другому рівні і вузькоспеціалізований третій рівень. Звучить навіть красиво. Це якщо не стикатися з наповненням рівнів. На практиці «первинку» віддали на відкуп універсальним «сімейним лікарям». Обіцяли забезпечити їх найновішої діагностичною апаратурою і дати зарплату до 5 тисяч гривень. Що вийшло на практиці? По-перше, нічого розумного не вийшло з амбулаторіями первинної допомоги. Їх зробили дуже просто: взяли готові медичні, виселили звідти вузьких спеціалістів (попутно зламавши і зруйнувавши з любов'ю зроблені кабінети та відділення), будівлі розділили на 2-4 частини (з одним, природно, входом), назвавши кожен окремим центром первинної допомоги. Тепер в будівлі замість одного головлікаря (старшої сестри, сестри-господині і пр.) з'явилося чотири комплекти начальників. По-друге, всі види аналізів (від складних аналізів крові до флюорограми або кардіограми) перенесли, разом з вузькими спеціалістами, на вторинний рівень. А пацієнтам заборонили безпосередньо звертатися до лора або фтизіатра без направлення сімейного лікаря. Тепер схема ходіння по медиках захворілого, наприклад, запаленням легенів пацієнта виглядає так: ви, кашляючи і чхаючи, йдете на прийом до сімейного лікаря (у кожного з них майже 5 тисяч пацієнтів замість 2,5-3 тисяч, як було до реформи). Сімейний лікар, природно, відправляє вас на аналізи, і ви на трамвайчику їдете окремо на рентген, окремо на аналізи крові, везете результати назад до «семейника». Після чого лікар відправляє вас до вузьких спеціалістів, які теж сидять не в сусідньому кабінеті, а в межах «госпітального округу». До речі, і печатку на лікарняному листі теж ставлять в окрузі. І третій аспект реформаторства: змішання потоків пацієнтів. Якщо раніше немовлят щомісячно носили на огляд до педіатра, то тепер в одній черзі до сімейного лікаря сидять і діти, і сифілітики, і хронічні туберкульозники «від пенсіонерів до піонерів» включно. Ну, і саме, мабуть, головне - якість медичної допомоги. Ви пам'ятаєте, що лікар вчиться своєї професії і вузької спеціалізації не п'ять, а, практично, вісім років? Як же навчаються сімейні лікарі? Звідки вони взялися? Та нізвідки. Сьогодні в Україні до цього часу немає жодного випускника вузу за фахом «сімейний лікар», вони ще тільки вчаться. До того ж, весь річний замовлення МОН склав всього 7 тисяч випускників. І це при тому, що дефіцит «сімейників» тільки в чотирьох пілотних регіонах реформи сьогодні становить більше 8,5 тисяч. Знаєте, який знайшли вихід? Діючих лікарів різного профілю, включаючи пенсіонерів, насильно примушують переучуватися на сімейних лікарів на шестимісячних (!) курсах. Медики-практики аж криком кричать, доводячи, що перевчити хірурга або терапевта на спеціаліста по однорічних дітях за півроку неможливо. Їх не чують. У результаті, наприклад, у Царичанському районі Дніпропетровської області сімейним лікарем працює майже 70-річна бабуся-окуліст. А в с. Богданівка Павлоградського району жителі не мають права поїхати на консультацію до вузького спеціаліста до райлікарні, оскільки їх туди місцевий сімейний лікар просто не пускає. Кажуть, що характер у нього такий ... - Своїми походами до районної лікарні ми їм, бачте, показники псуємо. Авторитет місцевих медиків таким чином знижуємо, - скаржаться жителі. Які можуть бути діагностика і лікування, якщо терапевт з 10-річним досвідом лікування пенсіонерів боїться навіть доторкнутися до шестимісячного немовляти, якщо колишній фтизіатр, хоч ти його розстріляй, не має практики розпізнавання патологій вагітності? А згідно із затвердженим реформаторами «Орієнтовного переліку медичних послуг», сімейний лікар повинен однаково добре розбиратися і в хворобах 90-річної бабусі, і 2-місячної дитини, знати на зубок офтальмологію, гінекологію, імунологію та інше, а також «проводити невеликі хірургічні втручання» . У США, наприклад, інститут сімейних лікарів існує у двох видах. Це або досвідчені лікарі з універсальною практикою в провінції, які обслуговують одні й ті ж сім'ї роками і десятиліттями. Або звичайні медичні диспетчери, яким дозволено розпізнати захворювання і негайно відправити пацієнта на лікування до вузького спеціаліста. А у нас же вирішили робити не крок вперед, а три кроки назад, до чеховського повітового лікаря, який цукровий діабет діагностував за смаком сечі. І, як ви думаєте, скільки ж грошей із обіцяних п'яти тисяч отримує сімейний лікар? У кращому випадку дві - дві з половиною. Справа в тому, що гарантовано він отримує крихітну ставку, а всі інші «тищі» - це стимулюючі доплати з місцевих бюджетів. Але якщо навіть не брати до уваги відсутність таких грошей у сільських районах і маленьких містечках, то потрібно знати, що сімейний лікар частину своїх обов'язків для одержання доплат просто не може виконати. Наприклад, у Дніпропетровську лікар не зміг отримати доплати за проведення щеплень в першому кварталі 2013 року. І не тому, що ледачий, просто вакцин у нього немає, оскільки зупинився єдиний в Україні завод, що їх продукує. І ще одна деталь: схема нарахування доплат має обмеження. Якщо сімейний лікар «перевиконає план» за спрямуванням своїх хворих до вузьких спеціалістів або на госпіталізацію, то його не по голівці погладять, а покарають гривнею. Ви підете до такого лікаря зі своїми болячками? Я б не ризикнула. А вже дітей до нього вести, боронь Боже! Подруга розповідала про те, як сімейний лікар з колишніх терапевтів довго і ретельно вираховувала дозу ліків для трирічної дитини. А Інтернет підказав молодій мамі, що ці таблетки можна приймати, починаючи з 7 років. До речі, років 15 тому в Польщі теж спробували відмовитися від педіатрії. Через три роки побачили зростання дитячої смертності і від експериментів з дитячими лікарями відмовилися. Коли ж ми навчимося бачити і вивчати чужий досвід? «Ефективні» ліжка Під грифом «для підвищення ефективності ліжок» у Дніпропетровській області реформаторами були закриті десятки цілодобових стаціонарів. Чиновники, на відміну від пацієнтів, впевнені: ліжка простоюють, значить, гроші на них витрачати нема чого. Особливо несолодко доводиться жителям сільських районів Дніпропетровщини, на які досталося 30% від чотирьох з гаком тисяч скорочених ліжок у стаціонарах. Закриття лікарень тут, по суті, означає одне: або їхати за сотню кілометрів в центр, або тихо помирати вдома. У селищі Підгородне, наприклад, рік тому закрили єдиний гінекологічний цілодобовий стаціонар. У його приміщення посадили стоматолога, масажиста і двох ЛОР-лікарів. Гінекологічні ліжка обіцяли передбачити в денному стаціонарі ЦРЛ, але потім забули. Через «оптимізацію» кабінети лікарів у Підгороднянській лікарні перемішали так, що окуліст став ділити один коридор з фтизіатром, а малюки, що прийшли на прийом до ЛОРа, спотикалися об милиці пацієнтів, що чекали своєї черги до травматолога. Рік тому в Дніпропетровську закрили цілодобовий стаціонар студентської поліклініки. Кілька ліжок залишили в денному стаціонарі, який закриває двері вже о 16:00 вечора. І якщо в нині закритому стаціонарі немісцеві студенти після, скажімо, крапельниці, могли полежати годинку, а потім ще й підкріпитися нехай ріденьким, але супчиком, то денний стаціонар таких привілеїв не дає. Уколовся? Додому. Жителі околиці Дніпропетровська - Березановки (родом з якої нинішній мер міста) півроку мітингували і скаржилися, щоб не закривали терапевтичне відділення місцевої лікарні № 20, яка обслуговує 60 тисяч мешканців Амур-Нижньодніпровського району, з якого планувалося зробити ... хоспіс. А найближчий стаціонар - в 9-й лікарні на проспекті Воронцова, але він забитий під зав'язку з причини прикріплення до нього пацієнтів вже ліквідованої у рамках реформи 3-й лікарні. З цієї історії, до речі, і з'явився вираз «конвеєр смерті». Точно підмічено: навіщо лікувати бабусям гіпертонію, якщо економічно вигідно відправити їх відразу на кладовище, транзитом через хоспіс. Відстань між сільськими лікарнями та їх потенційними пацієнтами тепер може складати і 50, і 70 кілометрів. Причому, як ви розумієте, ці кілометри не наповнені ні придатними для проїзду дорогами, ні громадським транспортом. Показуха, як вона є Довго будували, а потім з помпою відкривали в Дніпропетровську і Кривому Розі перинатальні центри. Розповідали, що народжувати тепер всі будуть, як у казці: будь-яку вагітну з патологією будуть підхоплювати на самому ранньому терміні і супроводжувати до пологів. Два місяці тому в Марганці (125 кілометрів від Дніпропетровська) в молодій родині Володимира та Людмили трапилося горе. Пологовий будинок та гінекологію в процесі реформи в Марганці об'єднали, персонал скоротили. Людмилу з патологією плоду направили в обласний перинатальний центр. Там, однак, жінці патологію підтвердили, але на 37-му тижні вагітності не госпіталізували. Сказали приїжджати безпосередньо перед пологами. За добу до встановленої в центрі дати у Людмили відійшли води. У Марганецькій лікарні ввечері її не прийняли (мовляв, штатний розклад скоротили, чергового анестезіолога для пологового відділення немає, а без наркозу кесарів розтин ніхто робити не буде). Володимир повіз дружину на своїй автівці (лікарняний транспорт наданий не був) до Дніпропетровська. На поганій дорозі вони потрапили в аварію, влетівши колесом у яму. Дитину Людмила втратила. - Раніше ми госпіталізували породіль на 37-му тижні. Але це було в пологовому будинку, а в перинатальному центрі ми цього дозволити собі не можемо. Дорого обходиться ліжко-день. Нам не дозволяють. Ось і відправляємо породіль додому. А душа за них болить, - на умовах анонімності розповідає лікар у перинатальному центрі. Ось вам і медреформа в дії. Що до цього додати? Хіба що цифри. На експериментальній Дніпропетровщині впевнено зростають показники смертності. За 11 місяців 2012 року від туберкульозу померло 653 людини (що на 20 осіб більше, ніж у 2011-му, до реформи). У Магдалинівському районі, де в ході «оптимізації» було закрито туберкульозне відділення, зростання захворюваності за рік склало 24,2%, смертність зросла на 66%. Аналогічна ситуація - і в інших районах області, де не залишилося жодного фтизіатра. Що стосується ліжок для хворих на туберкульоз, то їх число скоротили з 1842 до 1660, це при тому, що епідемія поширюється. Спостерігається у пілотних регіонах і зростання дитячої смертності: у Донецькій області за 2012 рік - на 11,5%, у Дніпропетровській - на 6,9%. Парадоксально, але у Вінницькій області, де перинатальний центр ще не відкрили (а, отже, не прикрили пологові відділення в лікарнях) спостерігається зниження цього показника. Серед причин смерті в пілотних регіонах: новоутворення, хвороби органів дихання та пневмонія. Це говорить, насамперед, про низьких рівнях профілактики та раннього діагностування (чим повинні займатися недовчені сімейні лікарі). - Ліквідація поліклінік, у тому числі й дитячих, змішання потоків, ускладнення маршрутів пацієнтів, відсутність необхідного діагностичного та профілактичного обладнання, знищення педіатрії та гінекології на первинному рівні, нестача персоналу та інше призвели до того, що доступність медицини погіршилася, а показники захворюваності і смерності збільшилися, - вважають в Дніпропетровській громадській організації батьків Незалежний батьківський рух «За наших дітей». Рух, організований рік тому сім'ями, обуреними позбавленням їх дітей кваліфікованої меддопомоги, стрімко набирає обертів. Деякі локальні проблеми їм вдається вирішити (наприклад, ремонти у ледь пристосованих під центри первинної медицини будівлях або розведення потоків хворих на «дорослі» і «дитячі»), більшість інших - ні. Однак настільки активна позиція, яка ставить головною метою інформування громадськості про всі «принади» реформи, заслуговує уваги і поваги. А ось позиція дніпропетровського обласного відділу охорони, м'яко кажучи, шокує. Як висловилася нещодавно начальник обласного відділу охорони Валентина Гінзбург, висока дитяча смертність сьогодні - це цілком природно, бо результати медреформи дадуть про себе знати років через 5-6. При цьому Гінзбург чомусь не згадує про те, що з 22 районних пологових будинків закриті вже 17, і що наявність перинатального центру не в силах врятувати 99% дітей, які появляютя на світ в звичайних пологових будинках, і народжувати яких незабаром буде ніде. Епілог. Або епітафія ... Якщо говорити за великим рахунком, то реформа в пілотних областях має проводитися саме для того, щоб подивитися на практиці, які результати вона дає. Подивитися, подумати, обговорити, внести корективи, якщо потрібно - поміняти форми та ідеологію реформування. Але, як з'ясувалося, реформатори думають інакше. І вже зараз ясно, що аналізувати і думати ніхто ні про що не збирається. Міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова, яка відвідала в кінці травня Дніпропетровськ, з радісними нотками в голосі заявила: - Дніпропетровщина чітко виконала всі зобов'язання. Думаю, що регіон, набравши високі темпи, буде підтримувати їх і надалі. І той позитивний досвід, який є сьогодні в пілотних регіонах, може бути задіяний у практиці організації охорони здоров'я і на інших територіях. До слова, про «інші території». На медреформі місцева влада готова заробляти політичні очки і лізе в петлю добровільно. Так, губернатор Харківщини Михайло Добкін заявив, що краще проводити такі реформи самостійно, не чекаючи того часу, коли вони будуть впроваджені повсюдно. А в Одесі вирішили самостійно перепрофілювати лікарні в пункти сімейних лікарів. На запитання мешканців про причину нововведень чиновники демонстрували постанову Кабміну та наказ МОЗ про медреформу. Реформу одесити почали впроваджувати сумлінно, відразу ж вирішивши, наприклад, прикрити єдину в радіусі 300 кілометрів лікарню. Люди її зі скандалом відстояли. Але це ж тільки початок ... У результаті проведених у ВР у червні цього року парламентських слухань стало абсолютно ясно, що експеримент приймає глобальні масштаби. Перше, не розширюючи формально базу медреформи, МОЗ, проте, реалізує її результати на всю країну за допомогою відомчих наказів. Так, наприклад, вже впроваджені нові параметри забезпечення допомоги породіллям, йде скорочення і закриття пологових відділень і пологових будинків за прикладом експериментальних регіонів. По-друге, слухання показали, що навколо медреформи вибудувана відомча інформаційна блокада. Реальна інформація не надходить на столи ні до президента, ні в комітет реформ, ні в Кабінет міністрів. Наверх йдуть парадні рапорти, і в Києві щиро переконані, що реформа «виходить» і дає виключно позитивні результати. На могилці колишньої системи охорони здоров'я, напевно, напишуть, що хвора перед смертю інтенсивно пітніла, що явно вказувало на її швидке одужання. А померла за власним бажанням, щоб вкласти свій внесок у «покращення» життя простих українців. Мене мучить блюзнірська думка про те, що головна мета медичної реформи в Україні спрямована зовсім не на оновлення галузі, а на скорочення чисельності населення ... до розмірів наявної кормової бази. Політолог Андрій Золотарьов сформулював кінцеву мету медреформи так: «Сильних - в раби, слабких - в труни». Знову ж, бюджету буде полегшення. У людей з достатком (у того самого горезвісного 1% населення України) завжди будуть під рукою приватні клініки, нові технології та привітні лікарі. А що залишиться для інших 99% громадян? Ланцюжок з двох ланок: чеховський «сімейний лікар» і хоспіс, вибудуваний на уламках системи Семашко. Джерело: fraza.ua | |
| Переглядів: 827 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/3 |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
Категорії розділу
| Новини [54] |
Пошук
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Copyright FireTur © 2024 |