| «Бандити», «вбивці», «хабарники», «шкуродери», «коновали» – ці та інші несправедливі та образливі слова на адресу лікарів в останній час звучать не тільки від соціально незахищених, роздратованих умовами та рівнем життя пацієнтів, але й зі сторінок та екранів засобів масової інформації, а також з уст «державних мужів». Таке відношення до медиків не тільки не сприяє, але й значно погіршує якість медичного обслуговування. За словами «батька медицини» Гіпократа в арсеналі лікаря для лікування хворих є три засоби – «скальпель, ліки і слово». В теперішній час слово лікаря втрачає свої цілющі властивості. Більшість пацієнтів не довіряють «вбивцям у білих халатах» і користуються сумнівними знаннями і порадами знайомих, знахарів, а також запозиченими на сторінках інтернету. Чому склалась така ситуація? Чому лікар і пацієнт, які разом мали б боротися із хворобою, часто поставлені по різні боки неіснуючої барикади? Відомий український хірург професор Олег Бобров у своїй книзі «Медицина (звичаї, долі, безправ’я)» відмічає, що перекладання державою своєї відповідальності за благополуччя в області охорони здоров’я на плечі медиків, з усіма випливаючими звідси негативними наслідками, було характерним для всіх епох. Лікарів часто використовували як «жертв», коли мова заходила за провали соціально-економічного устрою, при яких страждало населення. Ознаки кризи системи охорони здоров’я в Україні з кожним роком поглиблюються. Про це свідчать одні з найгірших в Європі показники рівня здоров’я населення, глибока демографічна криза, висока смертність, особливо серед людей працездатного віку, криза кадрового забезпечення галузі, зношеність матеріального забезпечення та ін. За межею офіційного рівня бідності перебуває 18,1% населення, при цьому матеріальний стан оцінено як добрий і дуже добрий тільки у 13% людей. Значно зросла захворюваність населення, особливо туберкульозом, інсультом, венеричними захворюваннями та ін. Рівень захворюванності на туберкульоз в Україні у 20 разів вищий, ніж у країнах Європейського Союзу, а за показниками ВІЛ-інфікованості та СНІДу Україна займає перше місце в Європі. За даними ВООЗ (Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я), Україна за частотою інсульту та інвалідизації внаслідок нього вийщла на перше місце між європейськими країнами. Кожні 5 хвилин в Україні трапляється інсульт, а кожні 12 хвилин настає смерть внаслідок інсульту. Пряме відношення до захворюванності, а також смертності, демографічної ситуації, мають так звані «шкідливі звички» – вживання алкоголю, тютюнопаління, вживання наркотичних речовин. За даними ВООЗ в Україні на душу населення припадає 13 літрів алкоголю, за вживанням його підлітками Україна займає перше місце, а дітьми і молоддю – друге місце у світі. Стан здоров’я населення, тривалість життя залежить перш за все від економічного стану в державі, від добробуту населення. Роль медичної допомоги у цьому відношенні зводиться до 15-20%. Загальновідомо, що медична галузь може бути дієвою за умови виділення на її користь не менше 8% валового внутрішнього продукту, а при фінансуванні менше 6% ВВП – вона руйнується. Середньосвітовий рівень фінансування системи охорони здоров’я – 6,3%, а в країнах Європейського Союзу – 10-13% ВВП. В Україні за останні роки охорона здоров’я отримувала 2,9-3,6% ВВП. В бюджеті України на 2012 рік видатки на систему охорони здоров’я зменшено ще на 2 мільярди гривень. При таких умовах фінансування система продовжує функціонувати, в основному, за рахунок коштів самих пацієнтів. Як писали відомі письменники Ілля Ільф і Євген Петров: «Справа рятування потопельників – справа рук самих потопельників». Ставлення до охорони здоров’я, медицини, лікарів в Ураїні у фінансовому відношенні – продовження політики СРСР. Ще на «світанку» Радянської епохи перший нарком охорони здоров’я Микола Семашко з приводу оплати роботи лікарів сказав: «Добрий лікар сам себе прогодує, а погані лікарі нам не потрібні». Ці слова організатора радянської медицини працють і донині. Престиж лікарської професії падає з кожним роком. Зменшуються вступні конкурси в медичні ВУЗи, а їх випускники не поспішають одягати білі халати. Щорічно українські профільні навчальні заклади випускають до 11 тисяч лікарів, але 40% випускників замість того, щоб стати на «сторожі» здоров’я українського народу, займаються бізнесом або адміністративною роботою. Лікарні, поліклініки, амбулаторії забезпечені лікарями на 75%, четверту частину яких складають лікарі пенсійного віку. Таким чином, централізація та бюрократизація медицини, відсутність достатнього фінансування, слабка матеріально-технічна база, брак ефективних ліків, недоліки медичної освіти та наукової інформації, недостатні зв’язки з колегами за межами країни, незадовільна кваліфікація частини медиків стали причинами того, що існуюча система охорони здоров’я неспроможна забезпечити потребу в повноцінній медичній допомозі. З метою виправити ситуацію, що склалася, в 1990 році створено Всеукраїнське Лікарське Товариство як наступник Українського Лікарського Товариства (Львів, 1910 р.) та Всеукраїнської Спілки Лікарів (Київ, 1917 р.). З жовтня 2011 року легалізована Хмельницька Крайова Організація Всеукраїнського Лікарського Товариства, яка ставить за мету збереження та зміцнення здоров'я українського народу, захист професії лікаря, розвиток національної медицини та співпрацю з державними органами охорони здоров'я, суспільними, церковними організаціями і товариствами для здійснення згаданих завдань. Завданнями діяльності організації є: сприяння моральному, культурному та національному відродженню українського лікарства та всього народу України; піднесення державної та суспільної значимості професії лікаря, сприяння відродженню її авторитету і престижу, сприяння поліпшенню рівня та якості медичної допомоги усім верствам населення; досягнення високого морально-етичного рівня лікарів у їх лікувально-профілактичній, науково-навчальній діяльності, громадському і приватному житті та виховання медичної молоді на фахових, патріотичних, етичних традиціях минулих лікарських поколінь; захист професійних, соціальних прав та інтересів членів товариства у державних та інших органах і установах охорони здоров'я, правоохоронних, податкових органах, прокуратурі. Однодумців запрошуємо до співпраці; тих, що мають окрему особисту думку, - до дискусії. Разом змінимо стан здоров’я українського народу та системи охорони здоров’я на краще.
Борис Ткач, лікар-нейрохірург Хмельницької обласної лікарні, голова Хмельницької Крайової Організації Всеукраїнського Лікарського Товариства «Подільські вісті» від 01 березня 2012 р.
|