З'являється дедалі більше доказів того, що експериментальна вакцина, яка має захистити людей від ВІЛ, насправді підвищує ризик інфікування. Такі результати оголосили 10 жовтня 2013 р. під час конференції "Вакцинація проти СНІДу 2013", що відбулася у Барселоні, Іспанія. (Статтю про результати дослідження опубліковано в науковому журналі Nature.)
Це вже не перша доповідь про проблеми з вакциною, виробленою гігантом фармацевтики Merck. У 2007 р. дослідники змушені були дочасно скасувати два клінічні дослідження після того, як вакцина з вектором з поширеного вірусу грипу "аденовірус 5" (Ad5), перетвореним так, щоб містити гени ВІЛ, довела свою неефективність у запобіганні ВІЛ. У масштабнішому з двох випробувань (STEP) вакцина навіть збільшувала ризик інфікування, особливо у чоловіків. Але із часом ризик зменшився, і коло причин звузилося, коли дослідники врахували такі фактори, як обрізання, сексуальна активність і попереднє інфікування Ad5.
Друге випробування, у місті Памбілі (ПАР), закрили майже через шість місяців, а 800 учасникам повідомили, що саме вони отримали — вакцину чи плацебо. Коли команда під керівництвом Ґленди Ґрей (Glenda Gray), педіатра з Університету Віватерсранд (Йоганнесбург, ПАР), проводила дослідження, вона виявила, що 119 учасників групи заразилися ВІЛ. Загалом люди, які отримали вакцину, були більш схильні до зараження, ніж ті, хто отримав плацебо. 
"Майже рік я намагалася знайти в цьому небіологічну причину",— зізналася Ґрей. Але коли її команда врахувала різницю в біології та способі життя учасників дослідження, то виявила, що у вакцинованих усе одно залишалася схильність до зараження ВІЛ. В окремому дослідженні біостатист Пітер Ґілберт (Peter Gilbert) з Науково-дослідного інституту раку ім. Фреда Гатчінсона (Fred Hutchinson Cancer Research Center — FHCRC) в Сіетлі (штат Вашингтон), проаналізувавши STEP та Памбільське випробування, виявив, що вакцина збільшує ризик інфікування на 41%.
Ґрей каже, що такі результати спантеличують, оскільки попередні пояснення більшого ризику інфікування, які спостерігалися у випробуванні STEP, пов'язували із завеликою стимуляцією імунітету реципієнта, що робило його більш уразливим до ВІЛ.
Дехто з дослідників ставить під питання результати. Ден Берауч (Dan Barouch), вірусолог з Медичної школи Beth Israel Deaconess Medical Center в Бостоні (штат Массачусетс), висловлює сумнів у настільки великій різниці ризику інфікування, як це зазначено в результатах Ґрей. Він вважає, що результати важко інтерпретувати через те, що більшість пацієнтів заразилися ВІЛ після того, як дізналися, що отримали вакцину. Вакциновані люди можуть бути більш схильні до ризикованої сексуальної поведінки.
Гільдегунд Ертл (Hildegund Ertl), вакцинолог із Вістар-Інституту у Філадельфії, оцінила статистичний аналіз, який використали в обох дослідженнях, але, з її слів, залишається невідомим, чи справді ризик збільшився через вакцину.
У квітні Національний інститут охорони здоров'я США закрив третє клінічне випробування іншої вакцини на основі Ad5, а саме HVTN 505 [1]. Даних про те, що ця вакцина збільшувала ризик зараження ВІЛ немає, але дослідники планують ретельно вести вакцинованих учасників протягом наступних років, каже Ларрі Корі (Larry Corey), вірусолог з FHCRC, який очолює групу, що проводила це випробування, а також випробування STEP та Памбільське.
Тепер починаються клінічні випробування нових вакцин проти ВІЛ з використанням різних аденовірусів, і Ґрей каже, що їх треба проводити надзвичайно обережно. Її група розпочала клінічне випробування в ПАР, відштовхуючись від аналогічного, що проводилося у Таїланді. Військова програма дослідження ВІЛ США (штат Меріленд) виявила, що вакцина із фрагментами ВІЛ у поксвірусах зменшувала ризик зараження на 31%.
Ґрей та її колеги продовжують також з'ясовувати, що саме пішло не так у випробуваннях Ad5, щоб у майбутньому уникнути подібних помилок.
«Дзеркало тижня. Україна» №39, 25 жовтня 2013